Середа, 24 травня 2017 13:33

Відкритий лист трудового колективу ПАТ «КВБЗ»

 Головному редактору газети «Урядовий кур’єр» Бразі С.І.

Шановний Сергію Івановичу!

Трудовий колектив Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» звертається до вас з проханням допомогти відстояти честь та гідність нашого підприємства, яке безпідставно звинуватили у монопольній діяльності, що зовсім не відповідає реальному стану речей.

Звинувачення на адресу КВБЗ було висунуто в статті Станіслава Прокопчука «Коли конкурент наступає на п’яти», опублікованій 16 травня 2017 року в «Урядовому кур’єрі». Автор шляхом підтасовки та перекручування фактів та цифр ввів в оману читачів, безпідставно скривдив колектив нашого підприємства, звинувативши його керівників у монополізмі та придав їм особисто надуманого негативного забарвлення.
Про це свідчить нібито «професійний журналістський висновок» автора статті щодо відміни проведення тендеру на закупівлю 3 тисяч вантажних піввагонів, який був оголошений 18 січня. Але ж, насправді, наш трудовий колектив сподівався отримати замовлення на кілька лотів, готувалися працювати. Відверто кажучи, вже засумували по справжній роботі. Та замість роботи та замовлення змушені були знову простоювати, тендер не відбувся. Виявляється, Укрзалізниця виставила таку ціну закупки вагона, що не тільки ми, а жоден інший виробник вантажних вагонів (із 18 тільки українських підприємств) не те, щоб не схотів, а не зміг взяти участь у торгах – ціна була нижча за собівартість виробництва. Звідки ж брати кошти, якщо працювати собі у збиток?
Про це ми дізналися з газет та Інтернету, від наших керівників. Читали інтерв’ю голови Наглядової ради ПАТ «КВБЗ» Володимира Приходька в ЛігаБізнес, відкритий лист директорів чотирьох вагонобудівних заводів України до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана в «Голосі України» та на сайті заводу, в якому вони просили створити авторитетну комісію, перевірити наші ціни та ціни УЗ і зробити висновки, хто ж правий.
Така експертна комісія була створена рішенням наради під головуванням першого віце-прем’єр-міністра Володимира Кістіона, за участю фахівців Національного комітету з промислового розвитку, Мінекономрозвитку Укрзалізниці та вагонобудівних заводів. Вона вивчила документи з ціноутворення не тільки КВБЗ, Азовмашу, Дніпровагонмашу та Попаснянского вагоноремонтного заводу, а й ще цілої низки інших підприємств, в тому числі підприємств Укрзалізниці. І дійшла висновку, що тільки витрати на матеріали, комплектуючі та енергоносії при виробництві вантажного піввагона складають 812 тисяч грн, а з урахуванням затрат на транспортні витрати, заробітну плату - прямі витрати на виробництво одного піввагону складають понад 857 тисяч грн. А на тендері кінцева ціна була – 833 тисячі гривень!
 
Керівники Укрзалізниці, котрі входили до експертної комісії, погодилися з цими переконливими доказами, підписали підсумкові документи. В результаті з урахуванням середнього рівня загальновиробничих витрат та мінімального рівня рентабельності визначено ринкову ціну піввагону на візках модернізованих за проектом С14.01 на рівні 1 млн 14 тис. грн. Протокол узгодження цієї ціни 12 квітня 2017 року підписали член правління ПАТ «Укрзалізниця» Іренеуш Василевський та керівник експертної групи від національного комітету з промислового розвитку Олег Крехівський. При повторному оголошенні тендера Укрзалізницею враховано рекомендації експертної комісії, тендер відбудеться наприкінці травня, ціна замовника, тобто УЗ - 1 млн. 14 тис грн.
 
То чому газета про це не написала? Натомість автор Станіслав Прокопчук написав відверту брехню, що УЗ зменшила кількість закупівлі вантажних вагонів з 3000 до 2465 в зв’язку зі збільшенням обсягу виробництва на власних підприємствах, а не з причини підвищення їх вартості, декларуючи що залізниця сама складе в депо і на власних вагоноремонтних заводах 3000 піввагонів. В той час, як перший заступник начальника департаменту вагонного господарства УЗ Михайло Мурашко на конференц-сесії в Дніпрі 12 травня заявив, що УЗ не зможе цього зробити. З початку року склали 250 вагонів, до кінця року – максимум 1000!?
 
Чому тоді автор застосовує підзаголовок «Неетичний прийом зазнав фіаско»? В чому неетичність ситуації з нашої сторони - виробників вагонів? В чому фіаско, коли ми довели, що були праві, і УЗ це також визнала?
При цьому автор дозволив собі закиди не тільки на адресу вагонобудівних та вагоноремонтних заводів, а й перекрутив висновки експертної комісії, затверджені Прем’єр-міністром. Група відповідальних людей, знаних фахівців, керівники підприємств працювали, збирали дані, порівнювали, рахували, а Станіслав Прокопчук на їх висновки начхав і зробив свої. Круто!
Те ж саме можна сказати і про тендер на 38 пасажирських вагонів. У статті сказано, що КВБЗ під час торгів зменшив вартість вагона ще на 6,3 тисячі грн. і Укрзалізниця при цьому заощадила понад 187 мільйонів. Шановні редактори та коректори, ви взагалі-то читали цей текст? Якщо 6,3 помножити на 38, то буде 239,4 тисячі. Але ж не 187 мільйонів! А якщо вже про них писати, то треба пояснити людям, звідкіля взялася ця цифра. Так, КВБЗ надсилав ще наприкінці 2016 року комерційну пропозицію УЗ, де пропонував вагони з новітньою комплектацією. Але ж Укрзалізниця забажала більш прості й дешеві вагони. І КВБЗ та Харківський вагонобудівний завод, як учасники тендеру, запропонували нові ціни відповідно до комплектації і вийшли з ними на тендер. Ось і все. Зекономлено віртуальні мільйони? Хай так, але ж не треба писати відверту брехню!
А що стосується тендеру на закупку дизель-поїздів, то тут взагалі все поставлено з ніг на голову. Умови тендеру з технічної точки зору та строків поставки були дискримінаційними - прописані під іноземного виробника. Цим самим національні виробники на етапі оголошення тендерних процедур були однозначно виключені з числа учасників. КВБЗ довів це у своїй скарзі в Антимонопольний комітет України. АМКУ зобов’язав УЗ внести зміни до тендерних умов. Зміни внесено. Тендер триває. КВБЗ та інші виробники тепер зможуть взяти в ньому участь. В чому проблема? Хто ж монополіст? Чому ви на «біле» кажете «чорне»? Дивно!
Усі ці факти і цифри широко відомі кожному, хто забажає, вони є у відкритому доступі, про них дійсно писали багато українських ЗМІ (на всяк випадок ми направляємо вам копії відповідних документів, які також можна знайти у відкритих джерелах в Інтернеті).
Ми живемо і працюємо в Україні, справно платимо податки, на які фінансується, до речі, й газета «Урядовий Кур’єр». Тож вимагаємо справедливого і неупередженого висвітлення роботи нашого підприємства. Автор статті гучно заявляє, що дотримується найголовнішого принципу журналістики - вислухати для початку всі сторони конфлікту, проаналізувати аргументи, а вже потім викладати своє бачення ситуації. То просимо вас виконати це реально і довести до відома читачів правду!
Всі ми знаємо, що пресу називають четвертою владою. Це дійсно так. У друкованого слова велика сила, журналісти значною мірою формують думку громадян, громадянське суспільство, роблять нашу країну такою як вона є. Виступатимуть за правду і справедливість – і запанують вони, а писатимуть неправду, підтасовуючи і перекручуючи факти, то яке суспільство ми збудуємо? Несправедливе, де ображають людей праці, де намагаються паплюжити таке підприємство, як Крюківський вагонобудівний завод. Ми створили нові галузі машинобудування – пасажирське вагонобудування, випуск поїздів метро, ескалаторів, дорожніх машин. Ми за технічними вимогами УЗ і насамперед для її потреб створили десятки моделей вантажних і пасажирських вагонів, електропоїзди, дизель-поїзди. За свою працю і продукцію колектив відзначений трьома державними преміями!
То нам соромно за вас, панове журналісти газети центральних органів влади України. Ярлики навішуєте, монополістами нас називаєте. Монополістів у вагонобудуванні в Україні ніколи не було й немає, бо тут, щоб ви знали, розташовані чотири крупних вагонобудівних заводи-конкуренти: Крюківський, Стаханівський, Маріупольський та Дніпродзержинський. А з більш дрібними – 18 підприємств! І всі монополісти, чи як?
Будь ласка, розберіться по суті справи. Ми переживаємо за підприємство, на якому працюємо, ми не хочемо втратити робочі місця, нам потрібно годувати свої сім’ї, нам потрібна робота. І ми бачимо, як керівники та спеціалісти заводу борються за замовлення. То невже всіх нас у своїй країні за це треба ображати? Невже подібними статтями потрібно завдавати не тільки моральних, іміджевих, а й економічних збитків? Будь ласка, дайте відповідь на наші запитання!
Чекаємо вашої відповіді!
З великою повагою,
за дорученням трудового колективу ПАТ «КВБЗ»:
Віталій Лисенко, зварник, переможець міжнародних конкурсів зі зварювання.
Віталій Хилобоченко, голова профспілкового комітету.
Олег Шкабров, начальник проектно-конструкторського управління, лауреат Державної премії України.
Георгій Ігнатов, головний конструктор електропоїздів, лауреат Державної премії України.
Олексій Нестеренко,робітник, заслужений машинобудівник України.
Юрій Артюшенко,ветеран заводу, слюсар, заслужений машинобудівник України.
Геннадій Остапець, бригадир, профспілковий лідер корпусу.
Тетяна Єльченко, електрогазозварник, почесний вагонобудівник.
Володимир Лундін, технолог, профспілковий ватажок дочірнього підприємства.
Денис Локтіонов, головний конструктор вагонів локомотивної тяги.
Василь Левченко, налагоджувальник, профспілковий лідер цеху.
Микола Ільчук, слюсар, профспілковий ватажок цеху..
Віктор Семенов, голова ради ветеранів КВБЗ.
Ольга Добровольська, інструктор виробничого навчання.
Костянтин Дубовик, монтажник санітарно-технічних систем.
Сергій Лемеш, майстер заготівельної дільниці.
Анна Павленко, комірник.
Юлія Липка, майстер малярно-здавальної дільниці.
Віктор Шепель, майстер дільниці електромонтажників.
Анатолій Зубець,слюсар механоскладальних робіт.
Олексій Криворучко,різальник скловолокна і склопластику.
Костянтин Сороколат, старший майстер.
Віталій Семенов, старший майстер.
Сергій Фальонок, слюсар-інструментальник.
Олег Радіонов, електрозварник.
 
 
 
Прочитано 1314 разів