За словами колег, особливо яскраво ділові та організаційні здібності Бориса Радіонова розкриваються в складних критичних ситуаціях. Таких спеціалістів ставили, як кажуть «на прорив», коли потрібно зробити реальне з неможливого. Досить згадати, що ще в середині 1970-их в якості начальника цеху Борис Федорович займався введенням в експлуатацію цеху автоматизованого виготовлення осей (автолінії). Її запуск дозволив нашому підприємству значно наростити випуск комплексних колісних пар - до 250 штук на добу. А лише через кілька років разом із колегами Борис Федорович уже успішно налагоджує на Кубі роботу з гарантійного обслуговування вантажних вагонів (зокрема і піввагонів, що постачав у цю країну КВБЗ). Брав участь в організації робіт із транспортування вантажних вагонів до Китаю. Значний внесок зробив і в реалізацію довгострокового співробітництва ПАТ «КВБЗ» з Іранськими ісламськими залізницями.
Як один із керівників управління якістю продукції Борис Федорович займався розробкою технічних стандартів для вагонобудування, упровадженням комплексної системи управління якістю. Разом із Володимиром Малашенковим організовував впровадження на нашому підприємстві системи якості ISO. Працюючи в службі якості підприємства кваліфікований фахівець і патріот заводу Борис Радіонов докладав максимум зусиль, щоб ні в якому разі не постраждав імідж КВБЗ. Наприклад, з усією притаманною йому дипломатичністю успішно урегульовував складні спірні питання з партнерами,.
Ініціативний, відповідальний, сумлінний. На яких би посадах не працював Борис Федорович, всюди його поважали і поважають вагонобудівники. Зараз він працює консультантом проектно-конструкторського управління, опікується колом питань, пов'язаних із виробництвом і експлуатацією ходових частин. Це його тема, знає її досконально, адже як інженер і керівник пройшов усі етапи створення ходових частин на Крюківському вагонобудівному - від проектів і креслень до випуску сучасного готового продукту.
Цілеспрямованість, відповідальність, постійне прагнення до самовдосконалення, компетентність, готовність брати професійні висоти, які здаються недосяжними, - ось головні риси характеру Бориса Радіонова, завдяки яким він досяг успіху. Він – гідний приклад багаторічного і чесного служіння улюбленій справі, рідному підприємству. Удостоєння Бориса Федоровича званням «Почесний вагонобудівник» - висока оцінка його внеску в створення нової продукції, розвиток і успіх підприємства. Гідна і заслужена.
Звання «Почесний вагонобудівник ПАТ «КВБЗ» – одне з найшанованіших на заводі – засновано у 2003-ому році. Воно особливе, можна сказати, унікальне. Його присвоюють працівникам Крюківського вагонобудівного за особливі заслуги перед підприємством: досягнення високих показників у праці, значний внесок у розвиток матеріально-технічної бази виробництва, підвищення ефективності господарської діяльності підприємство, активну участь у громадському житті колективу.
І що дуже важливо: претенденти, яких висувають трудові колективи, повинні мати безперервний стаж роботи на підприємстві не менше 25 літ. Для того і задумано та встановлено це почесне заводське звання, щоб вшанувати ветеранів виробництва, а молодим – показати гідний приклад для наслідування. Серед поданих кандидатур обирають найдостойнішого. На урочистостях до Дня машинобудівника йому вручають посвідчення про присвоєння звання і нагрудний знак. А його фотографія, згідно з наказом голови правління, займає належне місце на Дошці «Почесних вагонобудівників».
Саму Дошку з трьома портретами встановили у 2005-ому році, вздовж центральної алеї заводу поблизу півскатно-візкового цеху. За чотирнадцять років вона розширилася до максимально можливого розміру, тут було розміщеноя 17 портретів володарів цього звання — на КВБЗ вистачає достойних. Тож стара Дошка стала замалою, як кажуть «завузькою в плечах» колективу заводу.
Тому до 150-річчя Крюківського вагонобудівного керівництвом акціонерного товариства було вирішено перенести і осучаснити Дошку «Почесних вагонобудівників». Тепер вона стоїть біля центральної прохідної. Дошка не просто змінила місце розташування, вона стала довшою, просторнішою, тут можно розташувати ще більше портретів почесних вагонобудівників.
А серед володарів цього найшанованішого на заводі звання президент ПАТ «КВБЗ» Володимир Приходько, двоє головних конструкторів — Анатолій Швець і Георгій Ігнатов, шість слюсарів — Юрій Артюшенко, Валентин Головін, Володимир Волков, Микола Підяшенко, Віктор Кириченко та Борис Лозовик, два електрогазозварники — Олександр Горбаченко і Тетяна Єльченко (до речі, поки що єдина жінка, удостоєна звання), наждачник Володимир Ляшенко, двоє провідних інженерів — Олександр Кораблінов і Володимир Малашенков та начальники відділів – Володимир Стовбир, Михайло Лебедь, Владислав Карпенко. Саме Владислав Володимирович Карпенко — начальник відділу праці і заробітної плати Крюківського вагонобудівного став у 2003-ому році першим, хто був удостоєний цього звання.
Усі разом вони зробили значний внесок у розвиток нашого підприємства. Гордість і трудова слава багатотисячного колективу. Ті з них, кого вже з нами немає, хто пішов за межу, залишили по собі вдячну пам’ять і повагу колег. Тож і портрети їх мають бути розміщені красиво, на видному місці. Біля центральної прохідної, навпроти Дошки пошани підприємства — вдалий вибір.
Владислав Карпенко 2003 |
Анатолій Швець 2004 |
---|---|
Юрій Артюшенко 2004 |
Володимир Приходько 2005 |
Валентин Головін 2005 |
Володимир Стовбир 2006 |
Володимир Ляшенко 2006 |
Олександр Горбаченко 2007 |
Олександр Кораблінов 2007 |
Володимир Малашенков 2008 |
Володимир Волков 2009 |
Тетяна Єльченко 2010 |
Микола Підяшенко 2011 |
Віктор Кириченко 2011 |
Борис Лозовик 2012 |
Михайло Лебедь 2014 |
Георгій Ігнатов 2018 |
Борис Радіонов 2019 |