Середа, 08 травня 2019 13:07

До Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

9 may stella

9 may stella
Восьмого травня в Україні – День пам’яті та примирення, дев’ятого травня – День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. З цієї нагоди на Крюківському вагонобудівному заводі проводиться низка урочистих і поминальних заходів, вшанування ветеранів, зустрічі з молоддю.

Наглядова рада, правління, профком, рада ветеранів ПАТ «КВБЗ» вітають ветеранів війни 1941-1945 років, всіх вагонобудівників, мешканців міста, області, України з нагоди цих пам’ятних і скорботних днів. Єднаймося під прапорами миру і праці, поваги до історії та долі минулих поколінь. У рік 150-річчя підприємства ми згадуємо події тих літ, сторінки боротьби, евакуації, повоєнного відновлення КВБЗ.

До 150-річчя КВБЗ

Крюківський вагонобудівний у роки суворих випробувань

З перших днів війни, у червні 1941 року, сотні вагонобудівників пішли на фронт. Багато робітників стали бійцями Кременчуцької дивізії народного ополчення і 5 серпня 1941 року зайняли оборону на Деївській горі. Більше ніж половина з них загинула в нерівних боях, захищаючи місто і свій завод.

Працівники заводу захищали Батьківщину і в період окупації, ставши підпільниками. У травні 1942 року в Крюкові почала діяти підпільна група на чолі з майстром півскатного цеху Георгієм Петьком. Майже всі патріоти загинули в катівнях гестапо.

9 may Georgiy Petko

9 may Georgiy Petko

Георгій Петько

Нову групу у березні 1943 року очолив колишній заступник директора школи фабрично-заводського учнівства Іван Харченко, підпільне прізвисько –Лейтенант Дніпров.

9 may Leyt Dniprov

9 may Leyt Dniprov

Лейтенант Дніпров

Напередодні вступу гітлерівців до міста більшість обладнання вагонобудівного заводу, частину колективу на чолі з директором М.Д. Гавриловим було евакуйовано на схід у місто Перм. Підприємство розташувалося в місцевості Пойма-Мерзлотна біля річки Кама неподалік від залізничної станції Кислотна.

На величезному пустирі - лише чотири дерев’яні і мало придатні для виробництва будівлі. Проте в найбільшому з них терміново було створено цех з виготовлення фугасних авіаційних бомб. Починаючи з 11 жовтня 1941 року тут почалося виробництво. Завод знов почав працювати.

Згодом почали діяти ремонтно-інструментальний, силовий, транспортний цехи, кузня, де був лише один горн. Завод виготовляв щодня 125 авіабомб. Більша частина колективу – жінки, підлітки, але вони показували зразки справжнього трудового героїзму. У ці роки підприємство очолювали Михайло Рум’янцев, Яків Литовський.

9 may stella voyna

9 may stella voyna

26 листопада 1943 року Крюків був звільнений від окупації. Крюківський вагонобудівний завод, до речі, як і все місто, лежав у руїнах. 30 грудня 1943 року до Крюкова з Пермі приїхала комісія на чолі з директором Яковом Литовським, щоб оглянути підприємство, вірніше те, що від нього залишилося. Було підраховано, що збитки склали більше 78 мільонів карбованців.

Здавалося, що легше було побудувати завод на новому місці, ніж розчищати завали, вивозити сміття. Війна ще тривала. Тому поряд із першочерговою роботою – відбудова заводу – колектив отримав інше термінове замовлення: виготовити для військових частин пічки «буржуйки» і нари для госпіталів.

З 10 січня вже організовано цех ширвжитку, який згодом з’єднано з ремонтно-господарським. Незабаром були готові 800 місць для госпіталів, що розмістилися в школах, робітничому клубі, ремісничому училищі №6. Вагонобудівники брали активну участь у відновленні тимчасового мосту через Дніпро, рух по якому почався у січні 1944 року.

Відомості про ті дні нагадують інформацію про відновлення заводу після громадянської. Витягували з-під руїн верстати, відремонтували 10 зварювальних апаратів. З обгорілих відреставрованих деталей зібрали перший автомобіль, і він почав працювати поряд з кінними упряжками, які на той час були основним видом транспорту на підприємстві.

Складалися схеми розміщення цехів і устаткування, графіки відбудови. Поновлювалася структура, виникали нові підрозділи. У січні 1944 року – відділи головного механіка та головного енергетика, у лютому – фінансово-збутовий відділ.

До 1 травня було здано в експлуатацію будівлю підстанції, лазню, тимчасову водонапірну башту, склад №8, почала діяти їдальня.

3 червня 1944 видано наказ про повернення людей і техніки з Уралу в Крюків. На 24 серпня на підприємстві було відбудовано п’ять великих виробничих цехів, головна контора. Відремонтовано і пущено в дію 41 верстат, 27 електромоторів. 1 липня 1944 року чавуноливарний цех дав перше литво.

Завод приступив до ремонту вагонів. У жовтні 1944 року відновлено 80 понівечених, розбитих вагонів.

Протягом 1944 року заводчани відбудували ремонтно-механічний, інструментальний, ковальський, деревообробний, механічний цехи загальною площею 13 тис. кв. метрів. Введено в дію 129 одиниць механічного устаткування. Крім того, відбудована енергетична система – котельня, дизель-генератор потужністю 50 кВт, 2 водокачки, відремонтовано 16 км заводських під’їзних колій.

Весь цей титанічний труд був надзвичайно важливим, але він був наче преамбула, передмова до головного. У 1945 році, коли вся країна одержала перемогу на полях боїв, крюківські вагонобудівники здобули й свою, дуже важливу для колективу перемогу – відновили складання нових вантажних вагонів.

У зв’язку з переходом заводу на виготовлення вагонів, 20 липня 1945 року директором було видано наказ № 142 про організацію заготівельного цеху.
Приміщення для нового цеху ще не було готове, однак паралельно з будівельними тривали роботи з підготовки виробництва. Інструментальники трудилися над виготовленням оснастки. Відновлення справжнього вагонобудівного виробництва вимагало віддачі всього колективу.

Для штампування люків потрібен був гідропрес. Його одержання не передбачалося. Тоді вирішили виготовити прес своїми силами. Швидко встановлювалися два крани – у заготівельному та складальному цехах. І ось першого жовтня 1945 року перший дослідний піввагон було виготовлено!

9 may poluvagon

9 may poluvagon

Двадцять першого листопада 1945 року у вагоноскладальному цеху панувало значне пожвавлення. В урочистій обстановці відбулося закладення перших серійних вагонів. 28 листопада перший вагон зійшов з потоку. Це був вагон вантажопідйомністю 60 тонн з дерев’яною обшивкою на поясному візку з підшипниками ковзання.

До кінця року було складено 13 піввагонів. У 1946-му – 1005, наступного року – 2368. І хоч частина підприємства ще лежала в руїнах, а проблем і виробничих, і побутових – через край, але це була справжня робота, яка давала підстави говорити про відновлення заводу, про його нове народження після нищівної розрухи. Це був прихід нової ери в історії Крюківського вагонобудівного.

Прочитано 1104 разів